Iphone
shpora.me - незаменимый помощник для студентов и школьников, который позволяет быстро создавать и получать доступ к шпаргалкам или другим заметкам с любых устройств. В любое время. Абсолютно бесплатно. Зарегистрироватся | Войти

* данный блок не отображается зарегистрированым пользователям и на мобильных устройствах

ВСЯ ФРАЗЕОЛОГИЯ -Radoslava

Поняття про фразеологію як науку про систему стійких сполучень слів: її предмет, завдання, зв’язок з іншими розділами мовознавства, підрозділи фразеології.

 

 Фразеологізм – це лексико-граматична єдність двох чи більше слів, граматично організованих у вигляді словосполучення, сполучення слів чи речення, що має специфічне значення і постійний, відтворюваний за традицією склад компонентів, які втратили лексичну самостійність.

Предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що становлять семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули.

Перед фразеологією стоять такі специфічні завдання:вивчення особливостей структури ФразеолОдиниць і законів створення семантичної цілісності у сполуках слів, визначення причин їх фразеологізації; дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням; з’ясування історико-етимологічних основ ФразеолОодиниц, внутрішня форма яких утрачена;вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та спеціальних фразеологічних словниках тощо. Сучасна наука фразеологія найтісніше пов’язана з лексичною системою (зі словом як предметом вивчення лексикології), із синтаксисом (словосполучення і речення). Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з цими одиницями мови, а з другого – відрізняються від них.

Фразеологізм, його ознаки, зв’язки зі словом, вільними словосполученнями та сполученнями слів, реченнями.

Як і слова, фразеологізми: 1) не конструюються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;2) виконують називну функцію (але вторинну, яка є образною, переносною); 3) можуть синонімізуватися з іншими фразеологізмами та словами (обідрати до нитки – обдерти як липку – пустити з торбами розорити; ніколи вгору глянути – кручуся як білка в колесі – товчуся як у ступі;антонімізуватися (працювати в поті чола↔байдики бити, гладити по голівці↔намилити шию, як кішка з собакою↔душа в душу, молоко на губах не обсохло↔в літах, хоч лопатою загрібай↔як кіт наплакав, гладити за шерстю↔гладити проти шерсті, легкий на руку↔важкий на руку), характеризуються багатозначністю (окремі ФО мають від 2 до 10-12 значень): зводитися на ноги має такі значення: 1. Підростати, ставати дорослим. 2. Одужати, поправлятися після хвороби. 3. Розвиваючись, досягти певного рівня. 4. Поліпшити матеріальний стан. 4) виконують ту ж синтаксичну функцію, що і слова: втекти з поля битви і п’ятами накивати з поля битви.На відміну від слів, фразеологізми:

1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше можуть функціонувати окремо і мати відповідні форми; 2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у слова супроводжується образною характеристикою (перебільшити - зробити з мухи слона, усе зрозуміло – на лобі написано, дуже близько – рукою подати). Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти у складі, заміна чи доповнення яких руйнує фразеологічну одиницю.

На відміну від словосполучень і речень, фразеологізми містять думку, виражену метафорою, порівнянням чи епітетом, образною аналогією.

Порівняйте:

Гріти руки (над вогнищем) – гріти руки (на чужому добрі);

Ловити птахів (гав) – ловити гав (на занятті);

 

 

 

 

 

 

Традиційні класифікації фразеологічних одиниць: семантична, морфологічна, структурна, жанрова.

 

Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Виноградовим.  В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення -- семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: бити баглаї - ледарювати; пекти раків -- червоніти; дати кучми -- побити; собаку з'їсти - набути досвіду; на руку ковінька -- вигідно і под.

Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності.

За визначенням В.В.Виноградова, фразеологічні зрощення являють собою "своєрідні складні синтаксичні слова" . Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.

Фразеологічні єдності - теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів . Наприклад: не нюхати пороху -- не бути ще в боях; прикусити язика -- замовкнути; кров з молоком - здоровий та ін.

Вмотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залучає фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів'я та приказки.

Фразеологічні сполучення - тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів . Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.

Слова з фразеологічне зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).

Класифікаційна схема В. В. Виноградова -- важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас-- фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в-своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням".

Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися -- в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.

 

 

 

 

 

Морфологічна класифікація

За характером значення і виконуваними синтаксичними функціями в реченні, фразеологічні одиниці можуть співвідношуватися з різними частинами мови. Граматичні розряди ФО часто збігаються із приналежністю їх стрижневих компонентів до певної частини мови: кирпу гнути (задаватися); негусто (мало). Однак встановити стрижневий компонент можна не завжди. Фразеологізми поділяються на кілька лексико-граматичних розрядів:

- дієслівні: на головах ходити;

- іменникові: під вусом;

- прислівникові: служити вірою і правдою;

- прикметникові: хоч з лиця воду пий;

- займенникові;

- вигукові.

Структурна класифікація

За цією класифікацією фразеологізми поділяються на:

- ФО свіввідносні за будовою з словосполученням: душа в душу, вітер у голові;

- фразеологізми-речення: очі на лоба вилізли, ведмідь на вухо наступив;

- мінімальні фразеологізми: за спасибі, хоч плач, як на духу.

Жанрова класифікація

З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти- чудові перлини народної мудрості.Серед українських фразеологізмів є традиційні формули - власне українські каламбури (на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки трошки проса , трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), запрошення (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.

Велику цінність становлять прислів'я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Прислів'я - народне висловлювання повчального характеру, яке формулює якусь закономірність або правило (не знавши броду, не лізь у воду).

Приказка - стійке народне висловлювання повчального змісту, але яке має пряме значення відповідно до конкретної життєвої ситуації (п'яте колесо до воза).

Примовки - усталені етикетні вислови (ласкаво просимо, в ногах правди немає).

Крилаті вислови -стійкі афористична вислови з фольклору, літератури, наукових джерел, вислови видатних людей ("З усіх втрат, втрата часу найбільша" (Г. Сковорода)).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела виникнення фразеологізмів.

 

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), які мають одне лексичне значення і воно подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п'ятами (втекти), замилювати очі (брехати), клювати носом (дрімати), пекти раків (червоніти), товкти воду в ступі (одне і те ж робити), кров з молоком (здоровий), ні пари з уст (мовчати).Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, називається фразеологією. В українській літературній мові широкого значення набула фразеологія й з інших джерел, зокрема

:виробничо-професійні вирази, що набули метафоричиого значення: сім раз одміряії, а раз одріж (з мови кравців); грати першу скрипку (з мови музикантів);

– вислови з античної культури: золотий вік (означає щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (означає несподіване багатство);

переклади виразів видатних людей, учених: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі); '//.< та краса, чисте мистецтво (І. Кант);

крилаті вирази українських письменників: Убий не здамся (Леся Українка); Хіба ревуть воли, як яс.ш повні? (Панас Мирний);

переклади крилатих виразів російських письмен ників: Народжений плазувати літати не здатний (М. Горький); Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь)

переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: / дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер).

біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока; Повертатися на круги своя.

 

Фразеологія української мови сформувалася протягом багатовікового історичного розвитку мовної творчості українського народу, його контактів з іншими народами і їх культурами. Тому розрізняють кілька джерел виникнення фразеологізмів: 1. Основним джерелом витворення і поповнення фразеологізмів є жива народна мова, з якої надходять у літературну влучні вирази, прислів'я, приказки, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу: дати гарбуза, піймати облизня, вусом не моргнути, теревені правити, крутиться на язиці, свиню підкласти, передати куті меду, витрішки продавати, без задніх ніг, розбити глека, позичити в сірка очей, купувати кота в мішку тощо.2. Значна частина фразеологізмів української мови за походженням є виразами професійно-виробничого мовлення: де тонко, там і рветься, розмотати клубок (з мови ткачів); куди голка, туди й нитка, вушко голки, білими нитками шите, на живу нитку (з мови кравців); брати в лещата, між молотом і ковадлом, куй залізо, поки гаряче, гайки підкрутити (з мови ковалів); брати бика за роги; прокласти першу борозну, повертати голоблі (з мови господарів); змотувати вудки, клювати на живця (з мови рибалок); увіходити в роль, як по нотах, коронний номер, у своєму репертуарі, попасти в тон (з мови артистів); схрещувати мечі, не нюхати пороху, здавати позиції, брати рубіж (з мови військових) та ін.3. Є в українській мові й фразеологізми античного походження: дамоклів меч, авгієві стайні, муки Тантала, прокрустове ложе, езопівська мова, гордіїв вузол, нитка Аріадни, яблуко незгоди, золоте руно, канути в Лету, царство Аіда, ахіллесова п'ята, гомеричний сміх, діогенова бочка, олімпійський спокій, мов фенікс з попелу, між Сціллою і Харібдою, Сади Семіраміди.

 

 

 

 

4. Фразеологізми біблійного походження: Адам і Єва, блудний син, брат піднявся на брата, вавилонське стовпотворіння, вигнання з раю, випити гірку чашу, глас вопіющого в пустині, дерево пізнання добра і зла, до сьомого коліна, долина печалі, земля обітована, змій-спокусник, іти на Голгофу, Іуда Іскаріот, іудині срібники, книга за сімома печатями, каїнова печать, нести свій хрест, Ноїв ковчег, поцілунок Іуди, розіпни його, сад гетсиманський, сім смертних гріхів, тайна вечеря, терновий вінок, умивати руки, у поті чола, фіговий листок, манна небесна та ін. 5. Крилаті слова — це образні вислови, цитації, афоризми, що вийшли з відомих літературних чи публіцистичних джерел і зажили своїм окремим життям, стали акумульованим, стислим вираженням важливої ідеї, думки, сентенції: Викинути ідола в Дніпро (літопис); О часи! О звичаї! (Марк Туллій Ціцерон); лицар печального образу (Мігель Сервантес де Сааведра); бути чи не бути (У. Шекспір); О мить прекрасна, зупинись! (Йоган-Вольфган Гете); герой нашого часу (М. Лермонтов); Апостол правди і свободи, караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко); чуття єдиної родини, сталь і ніжність, перемагать і жить, сонячні кларнети (П. Тичина); Нове життя нового прагне слова (М. Рильський); Найбільший скарб усього людства є сама людина, Дитинство дивується, молодість обурюється, тільки літа дають нам рівновагу. Всяка справа має свою нудьгу (О. Довженко).

 

 

 

6.Прислів'я — це усталений вислів повчального характеру, що виражає переважно морально-етичну ідею: Хто знання має, той і мур ламає; Добрі діти — дому вінець, погані діти — дому кінець; Життя — це не те, що ти прожив, а те, що ти зробив; Ворона й за море літала, та все чорна вертала; Не бери придане — бери дівчину кохану; З горілкою кохаєшся — розуму лишаєшся; Біда — не вода, не спливе без сліди. Особливістю прислів'їв є те, що вони мають здебільшого римовану форму, складаються з двох частин. Змістом другої частини є протиставлення першій або висновок: Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють; Здобудеш освіту — побачиш більше світу; Слово не горобець, вилетить — не спіймаєш.7. Приказка — усталений вислів узагальненого змісту, який часто має пряме значення (прикладання) до конкретної життєвої ситуації: Купив хрону до лимону; У кожної свашки свої замашки; Кожна травинка на своєму корені росте; Кожна квітка по-своєму пахне; До цих дівчат треба сім раз умиться; На чужому горі зі своїм зустрінешся; Не трать ходу до поганого броду. Від прислів'їв приказки відрізняються тим, що в них немає висновків, повчань (другої частини вислову). Вони ніби натякають на результат.  Отже, більшість українських фразеологізмів виникли з приказок, прислів’їв, крилатих висловів, а також фразеологізмів біблійного і античного походження.

 

Стилістична роль фразеологізмів.

 

Будучи вагомим елементом словарного складу, фразеологічні обороти утворюють в сучасній мові декілька стилістичних пластів. З погляду стилістики, тобто залежно від переважного вживання в тій або іншій сфері суспільної діяльності людей, можна виділити книжкові, міжстильові, розмовні і просторічні фразеологізми. Книжкові фразеологізми використовуються не тільки в художній літературі і поезії, а й у наукових творах, офіційних і ділових доповідях та інших формах друкованого та письмового характеру. Офіційні і ділові фразеологічні обороти найчастіше емоційно нейтральні.

 А ось у в художній літературі і публіцистичних творах, навпаки, вживаються крилаті слова з різноманітним емоційним забарвленням. Серед літературних фразеологізмів найбільшу частину складають жартівливі і іронічні, а щодо публіцистики, то тут переважають урочисті та риторичні крилаті вислови.

Міжстильові фразеологічні обороти вживаються у всіх стилях нашої мови. Вони виконують виключно номінативну функцію, не виражають відношення до предмету обговорення та не мають емоційного забарвлення. Прикладом таких фразеологізмів є «двоюрідний брат», «новий рік», «врешті-решт» і тому подібні. Їх із впевненістю можна назвати нейтральними. До розмовних фразеологізмів відноситься значна частина зрощених слів та прислів’їв, які утворилися в живій мові народу. Серед розмовних фразеологізмів можна виділити групу застарілих, тавтологічних крилатих висловів, емоціональність яких виражається повторенням однокореневих слів, наприклад, «тьма тьмуща», «чин чином» та інші. Найбільш яскраве експресивне і емоційне забарвлення жартівливості містять фразеологічні обороти каламбурного характеру, наприклад: «без року тиждень», « без задніх ніг» і так далі. Просторічні крилаті слова виділяються більше пониженим стилістичним характером, ніж розмовні фразеологізми. Найбільш відомі серед них – «волати благим матом», «як сидорову козу» та інші. Крім того, ця група фразеологізмів характеризується яскраво вираженою емоційністю і частіше усього вони мають негативне забарвлення – зневажливість, несхвалення, сварки і таке інше. Яскравими прикладами таких фразеологізмів є «дрібна сошка», «сунути ніс», «чесати язика», «канцелярський щур», «продувна бестія», «стара перечниця».

 

.                         Сучасні фразеологічні словники          

Фразеологічні словники - це словники, в яких описуються стійкі фразеологічні звороти мови типу бити байдики, на авось, плисти за течією і т.п. Поряд зі словниками синонімів фразеологічні словники займають особливе місце як довідники літературного слововживання. Зазвичай в них дається тлумачення значення кожної фразеологічної одиниці, наводяться синоніми, антоніми, іноді відомості про походження виразів і цитатний матеріал, який ілюструє вживання фразеологізмів у мові.

 

Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник української мови. - Київ: Освіта, 1998. - 224 с. Мова: українська Словник вміщує найуживанішу фразеологію сучасної української мови.

 

Фразеологічний словник української мови. Київ, 1993

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

інститут української мови

Київ,  "Наукова думка", 1993

Уклад.: В. М. Білоноженко та ін.— К.: Наук, думка, 1993.— 984 с. ISВN 5-12-000635-3

Це перший академічний словник, що найповніше відображає загальновживану фразеологію сучасної української мови. Значення фразеологічних одиниць ілюструється цитатним матеріалом. В словнику подається всебічна лексикографічна характеристика фразеологізмів. Призначений для широкого кола читачів—наукових працівників, письменників, журналістів, редакторів видавництв, викладачів вузів, учителів середніх шкіл, студентів.

Словник фразеологічних синонімів. Коломієць Н. Ф., Регушевський Е. С. Під ред. В. А. Винника. Київ, 1988

Двомовні

Англо-український фразеологічний словник. Уклав К. Т. Баранцев. Київ, 2005

Німецько-український фразеологічний словник. Уклали В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. Том I. А - К. Київ, 1981

Німецько-український фразеологічний словник. Уклали В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. Том ІІ. L - Z. Київ, 1981

Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. Київ, 1991

Російсько-український фразеологічний словник. В. Підмогильний, Є. Плужник. 1928


Политология. Универсальная шпаргалка

перейти к оглавлению

1. Место политологии среди гуманитарных наук

Политология развивается в тесном взаимодействии с другими гуманитарными науками. Их всех объединяет общий объект исследования — жизнь общества во всем многообразии ее конкретных проявлений.

Сегодня невозможно изучать сложные политические процессы, не учитывая взаимодействие общественных (гуманитарных) наук.

1) Политология тесно связана с экономикой. Экономика дает соответствующее обоснование реализации экономических...

Русский язык и культура речи

перейти к оглавлению

1. ЭЛЕМЕНТЫ И УРОВНИ ЯЗЫКА

Характеризуя язык как систему, необходимо определить, из каких элементов он состоит. В большинстве языков мира выделяются следующие единицы: фонема (звук), морфема, слово, словосочетание и предложение. Единицы языка неоднородны по своему строению: простые (фонемы) и сложные (словосочетания, предложения). При этом более сложные единицы всегда состоят из более простых.

Самая простая единица языка – это фонема, неделимая и сама по себе...

Математические формулы. Шпаргалка для ЕГЭ с математики

Формулы сокращенного умножения

(а+b)2 = a2 + 2ab + b2

(а-b)2 = a2 – 2ab + b2

a2 – b2 = (a-b)(a+b)

a3 – b3 = (a-b)( a2 + ab + b2)

a3 + b3 = (a+b)( a2 – ab + b2)

(a + b)3 = a3 + 3a2b+ 3ab2+ b3

(a – b)3 = a3 – 3a2b+ 3ab2- b3

Свойства степеней

a0 = 1 (a≠0)

am/n = (a≥0, n ε N, m ε N)

a- r = 1/ a r (a>0, r ε Q)

m...

законы диалектики

Основные законы диалектики.

1)Закон единства и борьбы противоположностей.

Этот закон является «ядром» диалектики, т.к. определяет источник развития, отвечает на вопрос, почему оно происходит.

Содержание закона: источник движения и развития мира находится в нем самом, в порождаемых им противоречиях.

Противоречие – это взаимодействие противоположных сторон, свойств и тенденций в составе той или иной системы или между системами. Диалектическое противоречие есть только там, где...