Iphone
shpora.me - незаменимый помощник для студентов и школьников, который позволяет быстро создавать и получать доступ к шпаргалкам или другим заметкам с любых устройств. В любое время. Абсолютно бесплатно. Зарегистрироватся | Войти

* данный блок не отображается зарегистрированым пользователям и на мобильных устройствах

Організаційний та фінансовий план -Peter

 

 

План

  1. Обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу.

2.      Визначення потреби в персоналі з розподілом по категоріях.

  1. Створення організаційної структури управління підприємства.

4.      Зміст, завдання та методи фінансового планування.

5.      Прогноз звіту про доходи і видатки.

6.      Рух грошових коштів внаслідок фінансової діяльності підприємства.

7.      Прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

 

 

1. Обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу

Процес розробки організаційного плану найчастіше розпочинається з обґрунтування вибору юридичної форми організації бізнесу. Закони України передбачають кілька варіантів такої організації. Кожна з форм організації бізнесу має свої переваги й недоліки.

За формою власності майна існують:

§  приватні, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили;

§  колективні, що ґрунтуються на власності трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариств або громадської організації;

§  комунальні, яке засновані на засадах власності відповідної територіальної громади;

§  державні (в тому числі казенні), засновані на державній власності.

За правовим статусом і формою господарювання:

o    одноосібні, є власністю однієї особи або родини; вони несуть відповідальність за свої зобов’язання всім майном (капіталом), Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми;

o    кооперативні (кооперативи), добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. В економіці України функціонують два основні типи кооперативів: виробничі й споживчі. У перспективі можна очікувати великого поширення кооперативів також і в інших сферах діяльності – науковій, фінансовій, страховій тощо;

o    орендні, полягають в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності;

o    господарські товариства є об’єднаннями підприємців.

Такі товариства поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні й акціонерні.

За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування:

§  головні (материнські), особливістю їх є те, що вони контролюють інші фірми;

§  дочірні – юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; материнська фірма строго контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій;

§  асоційовані – є формально самостійними, але з різних причин залежать від головної фірми і мусять підпорядковуватися її стратегічним цілям;

§  філії – на відміну від дочірніх та асоційованих підприємств не користуються юридичною та господарською самостійністю, не мають власного статуту й балансу, діють від імені і за дорученням головного підприємства, мають однакову з ним назву.

2. Визначення потреби в персоналі з розподілом за категоріями

Визначення потреби в персоналі з розподілом за категоріями працівників, кваліфікацією (досвідом), необхідною чисельністю, вартістю та джерелами покриття потреб в персоналі рекомендується виконувати в табличній формі.

Переважна більшість потенційних інвесторів упевнені в тому, що ключовим чинником успіху компанії є кваліфікація керуючої команди. Якщо розглядається можливість вкладення капіталу в бізнес, що росте, успіх якого залежить від якості й ефективності здійснюваних операцій, це особливо важливо.

Інвестори не просто купують бізнес із високим потенціалом росту, вони інвестують у команду, що буде управляти цим бізнесом. Потенційні інвестори повинні бути впевнені в спроможностях керуючих реалізовувати можливості компанії з максимальною ефективністю.

У даному розділі повинна бути подана така інформація:

Стислий опис досвіду роботи, спроможностей і рівня кваліфікації ключових менеджерів вашої керуючої компанії (у тому числі стислі автобіографії, повні резюме повинні бути включені в додаток). Опис слабких сторін керуючої команди, з пропозиціями того, як ці недоліки будуть усунуті. У деяких випадках інвестори (наприклад, стратегічні) поряд з фінансуванням сприяють у підвищенні ефективності керування. Організаційно-структурна схема компанії, що ілюструє основні функції і зони відповідальності ключових менеджерів і співробітників.

Інвестиційна пропозиція повинна також включати інформацію про ключових працівників підприємства, від рівня кваліфікації яких залежить успіх компанії на ринку, в тому числі про наукові й інженерно-конструкторські кадри, дизайнерів, висококваліфікованих (унікальних) робітників і т.п. Надаються детальні відомості щодо прогнозної потреби в кадрах. Окремо вказується потреба в іноземних спеціалістах.

Крім того, інформація повинна включати: умови оплати праці, додаткові винагороди, розподіл робітників по функціональних областях, наявність профспілки, історію взаємовідносин адміністрації з робітниками (детальна інформація повинна бути подана в додатку). Викладаються основні напрями кадрової політики, спрямованої на підвищення кваліфікації робітників основних спеціальностей та продуктивності їх праці.

Чисельність працюючих розраховується, як загальна кількість персоналу основної діяльності (працюючі основного виробництва), так і неосновної діяльності (працюючі, які обслуговують основне виробництво) (див. табл. 1).

Чисельність працюючих основного виробництва розраховується, виходячи з рівня продуктивності праці та виробничої програми.

При розрахунку чисельності проводяться спочатку орієнтовні розрахунки з урахуванням фонду робочого часу й виконання норм продуктивності.

Окремо розраховується чисельність допоміжних і підсобних робітників та інших категорій працюючих. Чисельність інженерно-технічних працівників, службовців та інших визначається за штатним розкладом.

 

Таблиця 1 - Розрахунок потреби в персоналі та заробітній платі

N з/п

Найменування категорій

Рік

0

1

...

n

потреба, чоловік

середня зарплата, грн.

витрати на зарплату, грн.

нарахування на зарплату, грн.

 

 

 

1

Робітники основного виробництва

 

 

 

 

 

 

 

2

Робітники допоміжного виробництва

 

 

 

 

 

 

 

3

Спеціалісти й службовці

 

 

 

 

 

 

 

4

Разом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Створення організаційної структури управління підприємства

Створення організаційної структури управління підприємства, на якій мають бути показані всі організаційні одиниці фірми їх ієрархія і зв’язки. До схеми необхідно додати коротке пояснення особливостей організаційної побудови і розкрити окремі її деталі (1-2 сторінки).

Крім того, подаються відомості про діючу систему заробітної плати, механізм її нарахування різним категоріям працівників підприємства; систему преміювання, розмір середньої заробітної плати і надбавок за категоріями працівників, пропозиції щодо зміни системи оплати праці.

Фонд заробітної плати визначається як добуток доходів по всіх видах діяльності підприємства на прийнятий норматив витрат заробітної плати на 1 гривню доходів з урахуванням нормативів, установлених державою, по фонду заробітної плати. Заробітна плата розподіляється по тих ж групах працівників, по яких установлюється розрахунок чисельності персоналу.

 

Ключовим розділом бізнес-плану є «Фінансовий план»; особливий інтерес він має для інвесторів, оскільки узагальнює результати всіх попередніх розділів, обґрунтовує загальну потребу бізнесу в інвестиціях, визначає економічну ефективність підприємницького проекту.

 

4. Зміст, завдання і методи фінансового планування

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими й маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Основними завданнями фінансового планування є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

За тривалістю дії фінансові плани розрізняють:

—               перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

—               поточні (на 1 рік);

—               оперативні (на квартал, місяць).

Діяльність, пов'язана із складанням кожного фінансового плану, передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповідних методів (див. табл. 2).

 

Таблиця 2 - Етапи і методи фінансового планування

№ п/п

Етапи

Методи

1

Аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період

Економічний аналіз

2

Розрахунки доходів і видатків на плановий період

Коефіцієнтів, нормативний, економіко-математичні

3

Збалансування доходів і видатків фінансового плану

Балансовий

Економічний аналіз – це комплекс досліджень діяльності підприємства, при якому використовуються відповідні джерела інформації, обґрунтування правильності розроблених планів, вивчення окремих елементів економічної роботи, вимір впливу факторів причин і резервів, оцінка роботи і порівняння її результатів з витратами, узагальнення результатів аналізу з розробкою необхідних заходів для покращення роботи підприємства.

Зміст економічного аналізу тісно пов'язаний з розвитком і вдосконаленням системи управління. Для того, щоб економічний аналіз виконував свої функції, він повинен відповідати певним вимогам: оцінювати роботу підприємства відповідно до перспектив розвитку, забезпечити об'єктивну оцінку діяльності підприємства, мати систематичний характер.

Під методом економічного аналізу розуміють спосіб підходу до вивчення господарських процесів у становленні й розвитку. Характерною особливістю методу економічного аналізу є:

• використання системи показників, що всебічно характеризують господарську діяльність,

• вивчення причин змін цих показників,

• вивчення і вимір взаємозв'язків між цими показниками з метою підвищення соціально-економічної ефективності соціально-господарських об'єктів.

Метод економічного аналізу базується на загальнонаукових, формально-логічних і діалектико-логічних законах і категоріях.

Економічний аналіз використовує практично всі методи й прийоми, що застосовуються в економічних дослідженнях:

• порівняння - найбільш розповсюджений прийом аналізу. Існує декілька видів порівняння - за планом, з минулим періодом, з кращими зразками, із середніми значеннями;

• групування - розподіл сукупності одиниць спостережень за однорідними суттєвими для них ознаками. При групуванні економічних процесів використовують такі ознаки - форма власності, призначення продукції;

• абсолютні й відносні величини - в результаті зведення первинного статистичного матеріалу одержують абсолютні величини, на базі яких розраховують відносні величини;

• середні величини - відображають характеристику економічних явищ за однією ознакою;

• метод різниць - полягає в тому, що при проведенні факторного аналізу і розрахунку впливу кожного фактора, оцінка одного з факторів розраховується як різниця загального впливу і суми впливу всіх розрахованих факторів;

• індексний метод - використовується у випадку, коли початкові величини представлені не абсолютними величинами, а відносними, тобто індексними;

• деталізація - прийом розподілу загальних величин на складові частини.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені. Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін. Перевага методу коефіцієнтів полягає в його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як правило, не вишукуються.

Нормативний метод. Суть цього методу фінансового планування полягає в тому, що на основі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах і визначаються джерела цих ресурсів. Норми й нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

Нормативний метод є більш ефективним при умові, що норми й нормативи відповідають наступним вимогам: вони мають бути науково обґрунтованими, прогресивними (орієнтованими на кращий досвід), тривалої дії, стабільними.

Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, що характеризують структуру й закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків). Моделювання може будуватися за функціональним й кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, виходячи з різних умов і шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками й факторами, які їх визначають.

Балансовий метод його зміст полягає в тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання. У сучасних умовах цей метод набуває особливого значення тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

При використанні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховують на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один з варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

1)                 прогноз звіту про доходи і видатки;

2)                 прогноз руху грошових коштів;

3)                 прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Крім того, у фінансовому плані наводиться обґрунтування інвестиційних вкладень у підприємство та джерела їх отримання (залучення кредитів, фінансовий лізинг, акціонерний чи пайовий капітал тощо), звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства за останній звітний рік.

Вказують напрями інвестування (капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних активів, придбання нематеріальних активів, модернізація, модифікація (добудова, реконструкція основних засобів).

5. Прогноз звіту про доходи й видатки

План доходів і видатків має характеризувати загальні суми прогнозованих доходів підприємства від започаткованої бізнесової діяльності та її витрат за певний (у більшості випадків — трирічний) період. Він має складатися за стандартною формою і містити такі розрахункові показники:

-              загальний обсяг продажу товарів (робіт, послуг);

-              собівартість проданих товарів (робіт, послуг) — усього, зокрема: матеріальні витрати й прямі витрати праці;

-              валовий прибуток;

-              операційні витрати — усього, зокрема: заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат праці), нарахування на заробітну плату, рентні платежі, комунальні послуги, витрати на утримання підприємства й відрядження, реклама, страхові платежі, послуги зовнішніх консультантів, інші операційні витрати;

-              операційний прибуток;

-              сплата процентів за кредит;

-              чистий прибуток до сплати податків;

-              податок з прибутку;

-              чистий прибуток.

У плані необхідно подати структуру доходів і видатків у середньому по галузі бізнесу (в процентах до загального обсягу продажу товарів(робіт, послуг)), а фінансові показники навести в помісячному й поквартальному розрізі відповідно для першого року нової бізнесової діяльності та інших двох років.

У процесі розробки підрозділу фінансового плану «План доходів і видатків» необхідно спрогнозувати майбутні обсяги продажу товарів (робіт, послуг) з помісячним розподілом для першого року і поквартальним — для другого й третього років нової бізнесової діяльності. Майбутній обсяг продажу має бути з прогнозованим окремо по кожному виробу (послуги, роботі) й по всій сукупності таких на основі продажної ціни за одиницю й кількості проданих товарів (робіт, послуг) у фізичних одиницях. При цьому необхідно давати чітке пояснення припущень, які обґрунтовують прогнозування обсягів продажу продукції (див. табл. 3).

 

 

Таблиця 3 - Прогноз звіту про доходи й видатки

№ п/п

Найменування показника

Квартали

Разом на рік

1

2

3

4

1

Валова виручка від реалізації

 

 

 

 

 

2

Мінус ПДВ

 

 

 

 

 

3

Чиста виручка від реалізації

 

 

 

 

 

4

Операційні видатки:

 

 

 

 

 

5

Сировина та матеріали

 

 

 

 

 

6

Заробітна плата

 

 

 

 

 

7

Амортизація

 

 

 

 

 

8

Зарплата адміністративного персоналу

 

 

 

 

 

9

Оренда обладнання та/або приміщень

 

 

 

 

 

10

Ремонт обладнання та/або приміщень

 

 

 

 

 

11

Зв’язок та канцтовари

 

 

 

 

 

12

Комунальні послуги

 

 

 

 

 

13

Транспортні та/або відряджувальні видатки

 

 

 

 

 

14

Послуги інших організацій

 

 

 

 

 

15

Інші податки

 

 

 

 

 

16

Маркетинг/реклама

 

 

 

 

 

17

Інші

 

 

 

 

 

18

Усього операційних видатків

 

 

 

 

 

19

Виплата процентів за кредит

 

 

 

 

 

20

Прибуток до сплати податків

 

 

 

 

 

21

Податок на прибуток

 

 

 

 

 

22

Чистий прибуток

 

 

 

 

 

23

Погашення кредиту

 

 

 

 

 

24

Амортизація

 

 

 

 

 

25

Чистий потік грошових коштів  (22+24-23)

 

 

 

 

 

26

Акумульований потік грошових коштів

25 по 1 кв.

25 по 2 кв.+26 по 1 кв.

25 по 3 кв. +26 по 2 кв.

25 по 4 кв.+26 по 3 кв.

 

 

 

Або

Таблиця 4 - Прогноз фінансових результатів

N п/п

Показники

Рік

Всьо-го

1

2

3

...

n

квартал

квартал

1

2

3

4

1

2

3

4

1.

Виручка від реалізації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1

обсяг реалізації у натуральному виразі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2

ціна одиниці продукції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.

Витрати на виробництво реалізованої продукції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.

Результат від реалізації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.

Результат від іншої реалізації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.

Доходи й витрати від позареалізаційних операцій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.

Валовий прибуток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.

Платежі в бюджет від прибутку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.

Чистий прибуток (рядок 6 - рядок 7)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прогнозування обсягів реалізації враховує результати маркетингових досліджень - розглядається очікуваний щорічний приріст виробництва продукції, а також можливості підприємства, тобто виробничі потужності. Оцінка приросту виробництва продукції повинна виходити з аналізу перспектив розвитку галузі й ретроспективних тенденцій розвитку підприємства.

Оцінка щорічного росту цін на продукцію підприємства ґрунтується на макроекономічних і галузевих дослідженнях, а також на даних про ріст цін у макроекономічних та галузевих дослідженнях, а також на даних про ріст цін за минулі роки (для прогнозних розрахунків використаються дані Держкомстату).

Доходи від операційної діяльності включають:

- чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг);

- інші операційні доходи.

Чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - це виторг від прогнозованого обсягу реалізації товарів (робіт, послуг) за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу. Величина чистого доходу залежить від:

·                    прогнозованого обсягу товарообороту;

·                    розміру ставок податків і зборів, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно чинного законодавства;

·                    інших вирахувань з доходу.

Податок на додану вартість, акцизний збір та інші непрямі податки, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг), платники податку прогнозують, виходячи з обсягів поступлення і реалізації товарів (робіт, послуг) за джерелами їх надходження та чинного законодавства з оподаткування і ціноутворення. Із зниженням ставок податків і зборів величина і рівень чистого доходу зростуть, що збільшує вірогідність збільшення товарообороту за рахунок зниження цін на товари і послуги.

Валовий прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг) за своєю економічною сутністю - це очікувана величина реалізованих торговельних надбавок, яка призначена на покриття операційних витрат і формування прибутку від операційної діяльності. Тому величина валового прибутку не може бути довільною, а підлягає техніко-економічному обґрунтуванню.

Основними чинниками впливу на величину прогнозованого валового прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) є величина і рівень:

·           чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг);

·           собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг);

·           операційних витрат;

·           прибутку від операційної діяльності підприємства.

У процесі планування необхідно досягти балансової ув'язки між названими показниками, а саме

 

ЧД - С = ОВ + ПО,                                                 (1)

 

де        ЧД- чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг);

С - собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг);

ОВ - операційні витрати;

ПО - прибуток від операційної діяльності.

Формула (1) вказує на тісний взаємозв'язок між валовим прибутком і показниками: ЧДСОВПО і що величина та рівень валового прибутку (ВП) можуть бути визначені двома способами:

1) як різниця між величиною або рівнем чистого доходу (ЧД) і собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) за формулою

 

ВП = ЧД – С,                                                           (2)

 

2) як сума величини або рівня операційних витрат і прибутку від операційної діяльності за формулою

 

ВП = ОВ + ПО.                                                       (3)

 

З формули (2) випливає, що величина і рівень валового прибутку знаходиться у прямій залежності від собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг). Для забезпечення покриття операційних витрат і формування прибутку від операційної діяльності необхідно, щоб рівень собівартості в %% до товарообороту був прогнозованим, тобто

 

С = ЧД – ВП.                                                            (4)

 

Виходячи з формул (1), (2), (3) слід зазначити, що планову величину валового прибутку необхідно визначати за формулою (3), економічно обґрунтовуючи величину операційних витрат і прибутку й балансово ув'язувати її з величиною валового прибутку, визначеного за формулою (2).

На доповнення до плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, тобто визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції (робіт, послуг) бізнесу повністю покривають (відшкодовують) усі витрати, зв’язані з її виготовленням і реалізацією. Точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати підприємства окупились за рахунок його доходів. Вона може бути розрахована за формулою

 

Тбз=Взуп/(Цпр-Впз),                                               (5)

 

де        Тбз - точка беззбитковості (кількість одиниць продукції);

Взуп – загальні умовно-постійні витрати, грош. од.;

Цпр - продажна ціна за одиницю продукції, грош. од.;

Впз - питомі змінні витрати, грош. од.

 

6. Рух грошових коштів внаслідок фінансової діяльності підприємства

Мета складання звіту про рух грошових коштів – надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства і їх еквівалентах (надалі – грошові кошти) за звітний період.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень і видатків, що виникають у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності не потребує складних розрахунків і формується безпосередньо з аналізу бухгалтерських документів за прямим методом.

Підставою для розрахунків грошових надходжень і грошових виплат є облікові реєстри й статті звітних форм: Звіту про фінансові результати і Балансу.

Наводимо аналіз впливу операцій на грошові кошти в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Аналіз впливу операцій на грошові кошти у результаті операційної діяльності подано у табл. 5.

 

Таблиця 5 - Аналіз впливу операцій на грошові кошти в результаті операційної діяльності

№ п/п

Тип операції

Зміна в грошових коштах

1

Операційна діяльність

 

1.1

Продаж продукції (товарів), надання послуг за грошові кошти

+

1.2

Продаж продукції (товарів), надання послуг з наступною оплатою

0

1.3

Погашення дебіторської заборгованості

+

1.4

Визнання та списання собівартості реалізованої продукції (товарів) , наданих послуг

0

1.5

Придбання запасів за грошові кошти

-

1.6

Придбання запасів з наступною оплатою

0

1.7

Погашення кредиторської заборгованості

-

1.8

Нарахування операційних витрат

0

1.9

Сплата операційних витрат

-

1.10

Нарахування податків

0

1.11

Сплата податків

-

1.12

Нарахування відсотків

0

1.13

Сплата відсотків

-

1.14

Витрати майбутніх періодів

-

1.15

Списання витрат майбутніх періодів на відповідний звітний період

0

1.16

Нарахування амортизації

0

 

Аналіз впливу операцій на грошові кошти у результаті інвестиційної та фінансової діяльності подано відповідно у табл. 5 та 6.

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності на підставі аналізу впливу операцій на грошові кошти та їхні еквіваленти визначається за рівнянням, поданим на рис. 1.

 

Таблиця 6 - Аналіз впливу операцій на грошові кошти в результаті інвестиційної діяльності

№ п/п

Тип операції

Зміна в грошових коштах

2

Інвестиційна діяльність:

 

2.1

Придбання необоротних активів за грошові кошти

-

2.2

Придбання необоротних активів з наступною оплатою

0

2.3

Продаж необоротних активів

+

2.4

Придбання цінних паперів інших підприємств, які не є грошовими еквівалентами

-

2.5

Продаж цінних паперів інших підприємств, які не є грошовими еквівалентами

+

2.6

Надання позики

-

2.7

Отримання відсотків

+

2.8

Отримання дивідендів

+

 

Таблиця 7 - Аналіз впливу операцій на грошові кошти у результаті фінансової діяльності

№ п/п

Тип операції

Зміна в грошових коштах

3

Фінансова діяльність

 

3.1

Отримання довгострокової або короткострокової позики

+

3.2

Погашення довгострокової або короткострокової позики

-

3.3

Випуск та продаж простих та привілейованих акцій

+

3.4

Викуп та анулювання простих та привілейованих акцій

-

3.5

Сплата дивідендів грошовими коштами

-

3.6

Конвертація акцій

0

3.7

Перекласифікація довгострокової позики в короткострокову

0

 

Примітки до табл. 4-7:

“0” Операція не впливає на грошові кошти

“+” Операція призводить до збільшення грошових коштів

“-” Операція призводить до зменшення грошових коштів

 

Визначення чистого руху грошових коштів та їхніх еквівалентів на підставі аналізу впливу операцій на грошові потоки має певні переваги.

 

Грошові кошти й грошові еквіваленти на початок періоду
 

+

Надходження грошових коштів та їхніх еквівалентів за звітний період
 

-

Використання грошових коштів та їхніх еквівалентів за звітний період
 

=

Грошові кошти та їхні еквіваленти на кінець періоду
 

 

Рис. 1 - Алгоритм розрахунку стану грошових коштів та їхніх еквівалентів на підставі аналізу впливу операцій на грошові надходження та виплати.

 

По-перше, розрахунок руху грошових коштів базується на даних облікових реєстрів і не передбачає використання статей Звіту про фінансові результати та Балансу.

По-друге, такий розрахунок є простим, оскільки з реєстрів вибираються та накопичуються окремо надходження і витрати грошових коштів.

По-третє, інформація про грошові потоки формується оперативно і може бути підготовлена на певну дату.

По-четверте, інформація про грошові потоки може бути використана при складанні Звіту про рух грошових коштів для внутрішніх потреб і для зовнішніх користувачів.

План руху грошових потоків формується на основі показників плану доходів і витрат з урахуванням очікуваних зрушень у надходженнях та виплатах грошових коштів. У певні періоди діяльності підприємства виплати готівки можуть перевищувати її надходження або навпаки. У таких випадках вирішується питання про потреби в додаткових інвестиціях і джерел фінансування (покриття) цієї потреби. Шляхом зіставлення розрахованої потреби в додаткових інвестиціях визначається розмір необхідних додаткових фінансових ресурсів (табл. 8).

Як джерела фінансування розглядаються:

акціонерний капітал - якщо передбачається збільшення акціонерного капіталу протягом періоду реалізації проекту інвестиційного розвитку підприємства (n років);

залучений капітал - якщо передбачається використання довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик (за винятком коштів державної фінансової підтримки).

Щодо банківських кредитів тут необхідно надати змістовну інформацію про можливість отримання таких ресурсів, про процентну ставку, період повернення, графік повернення, можливі гарантії та інші можливості рефінансування (див. табл.8) інші джерела фінансування.

 

Таблиця 8 - Потреба в додаткових інвестиціях і формування джерел фінансування

N п/п

Потреба в додат-кових інвестиціях, тис. грн.

Рік

Усього

N п/п

Джерела фінансування, тис. грн.

Рік

Усього

1

...

n

1

...

n

1

Основний капітал

 

 

 

 

1

Акціонерний капітал

 

 

 

 

1.1

будинки, споруди виробничого призначення

 

 

 

 

2

Залучений капітал

 

 

 

 

2.1

довгострокові кредити

 

 

 

 

2.2

довгострокові позики

 

 

 

 

1.2

робочі машини та обладнання

 

 

 

 

2.3

короткострокові кредити

 

 

 

 

2.4

короткострокові позики

 

 

 

 

1.3

транспортні засоби

 

 

 

 

3

Інші джерела фінансування

 

 

 

 

1.4

інші

 

 

 

 

2

Оборотний капітал

 

 

 

 

2.1

запаси і витрати

 

 

 

 

2.2

кошти

 

 

 

 

3

Разом потреба в додаткових інвестиціях

 

 

 

 

4

Разом джерела фінансування

 

 

 

 

 

 

На основі виробничої програми, розрахованої в складі прогнозу фінансових результатів діяльності, формується модель дисконтованих грошових потоків. При цьому загальний результат від інвестицій розраховується як сума дисконтованних грошових потоків кожного року реалізації даного проекту розвитку підприємства й поточної (дисконтованої) вартості залишкової вартості за межами планованого періоду (років).

Зіставлення розміру вкладених коштів і прогнозованих від даного вкладення результатів здійснюється за допомогою спеціальних методів й інструментів, що включають: дисконтування і нарахування складних відсотків, розрахунок показників чистої приведеної вартості проекту й внутрішньої норми доходу (внутрішнього граничного рівня доходності), динамічного (дисконтного) строку окупності проекту.

Побудова моделі грошових потоків базується на застосуванні техніки дисконтованих грошових потоків (див. табл. 9).

При оцінці ефективності вкладень у функціонуюче підприємство слід враховувати, що одержувані грошові потоки є результатом функціонування усіх раніше вкладених інвестиційних ресурсів, величина яких визначається за балансом підприємства на останню звітну дату.

Грошовий потік від поточної господарської (інвестиційної, фінансової) діяльності являє собою суму надлишку (нестатку) коштів, отриманих у результаті зіставлення надходжень і відрахувань коштів у процесі операційної (інвестиційної, фінансової) діяльності. У спрощеному варіанті розрахунку потоку грошових надходжень економічні вигоди відображаються у звітності про фінансові результати діяльності підприємства і складаються з прибутку, зменшеного на суму податку, плюс амортизаційні відрахування і крім того потрібні коригування на зміни деяких рахунків (дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, запасів, основних коштів).

 

 

 

Таблиця 9 - Модель дисконтованих грошових потоків

N п/п

Показники

Рік

0

1

2

...

n

 

квартал

квартал

 

 

 

1

2

3

4

1

2

3

4

1

Чистий прибуток (п.8 табл. 11)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

Чистий грошовий потік, усього: (ряд. 2.1 + ряд. 2.2 +(-) ряд. 2.3 -(+) ряд. 2.4 - ряд. 2.5 + ряд. 2.6 - ряд. 2.7 - ряд. 2.8)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1

чистий прибуток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2

знос

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3

ріст (погашення) кредиторської заборгованості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4

ріст (погашення) дебіторської заборгованості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5

виплата відсотків по кредитам, позикам

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.6

кошти від продажу основних засобів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7

капіталовкладення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.8

приріст оборотного капіталу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Залишок коштів на початок періоду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

Накопичена готівка на кінець періоду (ряд. 2 + ряд. 3)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

Коефіцієнт поточної (дисконтованої) вартості при обраній ставці дисконту*

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

Поточна (дисконтована) вартість грошових потоків (ряд. 2 х ряд. 5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7

Сума поточних (дисконтованих) вартостей грошових потоків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

Залишкова (ліквідаційна) вартість за межами планового періоду (n років)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

Поточна (дисконтована) вартість залишкової вартості за межами планового періоду при коефіцієнті дисконтування для кінця року**

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Чиста поточна (дисконтована) вартість (NPV) (ряд. 7 + ряд. 9)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примітки:

* Розрахунки проводяться з урахуванням ставки дисконту, розрахованої на квартал.

** Коефіцієнт поточної вартості (коефіцієнт дисконтування) грошових потоків за межами планованого періоду розраховують на кінець року за формулою:

 

1

k =

________ ,

 

(1 + r) ⁿ

 

де        n- число років;

r - обрана ставка дисконту.

Коефіцієнти поточної вартості грошових потоків планованого періоду розраховують для середини року за формулою:

 

1

k =

________ .

 

(1 + r) ⁿ - 0.5

 

 

Ставка дисконту (r) - це норма прибутку, який інвестори звичайно одержують від інвестицій аналогічного змісту й ступеня ризику. Це необхідний інвесторам рівень прибутковості інвестицій.

Чиста поточна приведена вартість (NPV) - це різниця (сальдо) між інвестиційними витратами й майбутніми надходженнями, приведеними в еквівалентні умови, тобто це різниця між приведеними вартостями надходжень і витратами коштів. NPV показує, чи досягнуть інвестиції бажаного рівня віддачі:

- позитивне значення NPV показує, що грошові надходження перевищують суму вкладених коштів, забезпечують одержання прибутку вище необхідного рівня доходності;

- негативне значення NPV показує, що проект не забезпечує одержання очікуваного рівня доходності.

Внутрішня норма доходності (внутрішній граничний рівень доходності - IRR) - спеціальна ставка дисконту, при якій суми надходжень і витрат коштів дають нульову чисту поточну приведену вартість, тобто приведена вартість грошових надходжень дорівнює приведеній вартості витрат коштів.

Розрахунки до моделі дисконтованих грошових потоків здійснюють в наступній послідовності:

1) Величина чистого прибутку переноситься з табл. 4 рядок 8 у табл. 9.

2) Чистий грошовий потік (рядок 2 табл. 9) розраховується в такий спосіб: величина чистого прибутку коректується на суму нарахованого зносу (рядок 2.1 + рядок 2.2), табл. 9.

Оцінка зносу, що нараховується, ґрунтується на:

·           аналізі активів;

·           даних про величину активів за останній звітний рік (включаючи інфляцію);

·           величині чистого приросту основних коштів відповідно до моделі (наприклад, якщо відповідно до моделі капіталовкладення перевищили знос, він повинен відповідним чином зрости).

Нарахований знос може також розраховуватись як частка від обсягу реалізованої продукції на основі аналізу ретроспективних тенденцій:

·           плюс ріст заборгованості або мінус її зменшення (погашення) (рядок 2.1 + 2.2 +(-) рядок 2.3), табл. 9;

·           мінус ріст дебіторської заборгованості або плюс її зменшення (погашення) (рядок 2.1 + рядок 2.2 +(-) рядок 2.3 -(+) рядок 2.4), табл. 9;

·           мінус величина виплачуваних відсотків по кредитах, не врахованих у собівартості реалізованої продукції (рядок 2.1 + рядок 2.2 +(-) рядок 2.3 -(+) рядок 2.4 - рядок 2.5), табл. 9, при цьому величина виплачуваних відсотків ґрунтується на величині непогашеної заборгованості й вартості позикових коштів (ставки відсотка);

·           плюс величина коштів, отриманих від продажу основних засобів (рядок 2.1 +рядок 2.2 +(-) рядок 2.3 -(+) рядок 2.4 - рядок 2.5 + рядок 2.6), табл. 9;

·           мінус намічувані капітальні вкладення (рядок 2.7, табл. 9), які потрібні для підтримки в робочому стані діючих виробничих потужностей або введення в експлуатацію додаткових виробничих потужностей, необхідних для досягнення темпів росту, передбачених у прогнозі. Якщо темпи зростання виробництва вже стабілізувалися і введення нових потужностей не потрібне, капіталовкладення направляються тільки на заміну поточних активів у міру їхнього зносу - витрати на придбання устаткування, будинків і споруд з метою розширення підприємства не здійснюються. Коли точний розрахунок зробити неможливо, капіталовкладення можуть бути прийняті рівними зносу, оскільки якщо взяти досить довгий період часу (більше п'яти років), величина зносу дорівнюватиме резервам, що вимагаються для заміни поточних активів;

·           мінус приріст оборотного капіталу (рядок 2.8, табл. 9), який розраховують виходячи з величини необхідного оборотного капіталу на кожний плановий рік.

Необхідний оборотний капітал у процентному вирахуванні розраховують виходячи з величини тієї частини виручки від реалізації (розраховуючи на 1 гривню), що направляється на інвестування в оборотний капітал (товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість і т. д.). Він ґрунтується на аналізі потреби підприємства в оборотному капіталі за минулі роки, а також на аналізі типової величини оборотного капіталу на аналогічних підприємствах.

У міру росту підприємства деяка частина його грошового потоку повинна направлятися на фінансування закупівель товарно-матеріальних запасів і т. д. Ця величина називається потребою підприємства в додатковому оборотному капіталі й розраховується, виходячи з установленого процентного співвідношення від виручки.

Необхідний оборотний капітал являє собою оборотні кошти, які повинно мати підприємство на початок періоду. Його величина розраховується як добуток виручки від реалізації і необхідного оборотного капіталу (у процентному вирахуванні) на планований рік.

Поточний оборотний капітал можна знайти в останньому доступному на дату оцінки балансовому звіті. Величина поточного оборотного капіталу розраховується як різниця між поточними активами й поточними зобов'язаннями.

Величину надлишку (дефіциту) оборотного капіталу можна розрахувати, зіставивши необхідний оборотний капітал і наявні оборотні кошти. У разі дефіциту оборотного капіталу його варто додати до величини потреби у фінансуванні, оскільки ця величина являє собою кошти, які повинні бути вкладені в підприємство з метою забезпечення його безперебійного функціонування в майбутньому.

3) Залишок коштів на початок періоду (рядок 3, табл. 9) показує розмір готівки підприємства на початок поточного періоду.

4) Накопичена готівка (рядок 4, табл. 8) визначається сумою рядків 2, 3, табл. 9.

Накопичена готівка на кінець періоду розраховується як сума залишку коштів на початок періоду й чистого грошового потоку, сформованого протягом періоду.

5) Коефіцієнт поточної (дисконтованої) вартості розраховується на основі обраної ставки дисконту (рядок 5, табл. 9).

6) Поточна вартість грошових потоків за роками визначається шляхом множення величин чистого грошового потоку кожного року на розрахований коефіцієнт поточної вартості для середини року (рядок 2 х рядок 5, табл. 9). Для діючого підприємства величина раніше інвестованих коштів приймаються рівною підсумку активу балансу на останню звітну дату, тобто на кінець нульового року, що відображається в моделі дисконтованих грошових потоків по рядку "капіталовкладення" зі знаком мінус.

Залишок коштів на початок періоду для нульового року не вказується, накопичена готівка відповідає даним балансу на кінець нульового року.

8) Сума поточних вартостей грошових потоків планованого періоду розраховується шляхом підсумовування поточних вартостей грошових потоків за весь планований період, включаючи звітний (нульовий) рік (рядки 6, 7, табл. 9).

9) Залишкова вартість (рядок 8, табл. 9 розраховується двома способами:

для підприємства, яке продовжує виробничу діяльність за межами планованого періоду, - як вартість всіх грошових потоків за межами планованого періоду (n років) і визначається наступним чином:

а) передбачається, що темпи приросту грошового потоку стабілізуються за межами планового періоду (q);

б) грошовий потік першого року після прогнозного періоду ((n + 1)-го року) - (CF) розраховується як добуток n + 1 грошового потоку останнього року прогнозного періоду (CF) на темп росту (1 + q);

в) залишкова вартість грошових потоків за межами планованого періоду розраховується як частка від поділу грошових потоків у залишковий період (CF) на різницю між n + 1 ставкою дисконту (r) і темпом приросту грошових потоків (q):

 

CF (1 + q)

Залишкова вартість =

_______________   .

 

r - q

 

 

На основі припущення про продаж підприємства по закінченні планованого періоду залишкова вартість приймається рівною ліквідаційній.

Залишкова (ліквідаційна) вартість повинна бути дисконтована з коефіцієнтом дисконтування (коефіцієнтом поточної вартості), розрахованим для кінця року на відміну від грошових потоків планованого періоду, які дисконтуються з коефіцієнтом дисконтування для середини року.

Поточна (дисконтована) вартість залишкової вартості за межами планованого періоду (n років) (рядок 9, табл. 9.8) визначається шляхом множення величини залишкової вартості за межами планованого періоду (рядок 8, табл. 9.8) на коефіцієнт поточної вартості (рядок 5, табл. 9.8) n-го року.

Чиста поточна (дисконтована) вартість (NPV) визначається як сума поточних вартостей грошових потоків планованого періоду і поточної (дисконтованої) вартості залишкової (ліквідаційної) вартості за межами планованого періоду (рядок 10, табл. 9.8). При ненегативному значенні чистої поточної (дисконтованої) вартості приймається рішення щодо коригування проекту.

Внутрішня норма доходу (внутрішній граничний рівень доходності - IRR) - спеціальна ставка дисконту, при якій суми надходжень і витрат коштів дають нульову чисту поточну приведену вартість, тобто приведена вартість грошових надходжень дорівнює приведеній вартості витрат коштів.

Коефіцієнт внутрішньої норми доходу (IRR) також характеризує доцільність вкладення коштів у даний проект підприємства: якщо IRR перевищує або дорівнює необхідному рівню доходності (ставці дисконту - r), проект може бути прийнятий до розгляду. Розрахунок коефіцієнта внутрішньої норми доходу здійснюється або методом підбору при різних ставках дисконту, спрямовуючи величину чистої приведеної вартості до нуля, або на фінансовому калькуляторі при використанні моделі cash flow.

Дисконтний (динамічний) період окупності проекту визначається як період часу, після закінчення якого сума поточних (дисконтованих) вартостей грошових потоків (табл. 9.8, рядок 6), представлена наростаючим підсумком, стає ненегативною величиною, тобто дисконтовані грошові потоки доходів рівняються дисконтованим грошовим потокам витрат.

7. Прогноз балансу активів і пасивів підприємства

На базі даних виробничої програми і фінансового плану заповнюється агрегована форма прогнозного балансу (див. табл. 10.) за роками планованого періоду, за даними якого розраховуються коефіцієнти: поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами (див. табл. 9.10).

Плановий баланс - це фінансовий документ, в якому всі кошти згруповані, з одного боку, за їхнім складом і розміщенням, а з іншого - за джерелами фінансування на певну дату. Він відображає співвідношення між ресурсами (активами) підприємства та його зобов’язаннями перед кредиторами (пасивами) і власниками частин спільного капіталу (акціонерами).

 

Таблиця 10. - Агрегована форма прогнозного балансу

Актив

Код ряд-ка

Рік

Пасив

Код рядка

Рік

 

0

1

...

n

0

1

...

n

 

Необоротні активи

080

 

 

 

 

Власний капітал

380

 

 

 

 

 

Оборотні активи в тому числі:

260

 

 

 

 

в тому числі:

 

 

 

 

 

 

нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

 

 

 

 

 

 

запаси

 

 

 

 

 

 

дебіторська заборгованість

 

 

 

 

 

Забезпечення наступних витрат і платежів

430

 

 

 

 

   

Витрати майбутніх періодів активи

270

 

 

 

 

Довгострокові зобов'язання

480

 

 

 

 

 

Поточні зобов'язання

620

 

 

 

 

 

Доходи майбутніх періодів

630

 

 

 

 

 

Баланс (сума рядків 080, 260, 270)

280

 

 

 

 

Баланс (сума рядків 380, 430, 620, 630)

640

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 11. - Розрахунок коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами на основі агрегованої форми прогнозного балансу

Найменування коефіцієнтів

Рік

0

1

2

...

n

Коефіцієнт поточної ліквідності (сума оборотних активів, витрати майбутніх періодів/поточні зобов'язання)

 

 

 

 

 

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (сума власного капіталу, забезпечення наступних виплат і платежів, доходи майбутніх періодів мінус необоротні активи/оборотні активи)

 

 

 

 

 

 

 

 

На підставі отриманих результатів формується табл. 12. Коефіцієнти аналізуються з метою встановлення відповідності їхнім нормативним значенням.

 

Таблиця 12 - Зведена таблиця фінансових показників

N п/п

Коефіцієнт

0

рік 1

рік 2

рік 3

Нормативне значення показника

Характеристика

показника

1

Коефіцієнти ліквідності

 

 

 

 

 

Ліквідність – це здатність своєчасно оплатити свої боргові зобов’язання за рахунок власних активів. Недостатня ліквідність може збільшити витрати на фінансування і зробити неможливими сплату рахунків і виплату дивідендів

1.1

коефіцієнт поточної ліквідності: сума оборотних активів, витрати майбутній періодів / поточні зобов'язання

 

 

 

 

1,5

За його допомогою можна оцінити, яку частку своїх короткострокових зобов’язань організація може покрити за рахунок реалізації поточних активів

Подпись: 1021.2

коефіцієнт абсолютної ліквідності: сума грошових коштів, поточні фінансові інвестиції / поточні зобов'язання

 

 

 

 

0,2 - 0,35

За його допомогою можна оцінити, яку частку своїх короткострокових зобов’язань організація може покрити в найближчий час.

1.3

коефіцієнт покриття: оборотні активи / позиковий капітал

 

 

 

 

> 1

 

2

Коефіцієнти фінансової стійкості

 

 

 

 

 

 

2.1

коефіцієнт концентрації власного капіталу: власний капітал / баланс

 

 

 

 

> 0,5

Характеризує частку власника проекту в загальній сумі засобів авансованих у проект

2.2

коефіцієнт фінансової залежності: баланс / сума власного капіталу, забезпечення наступних виплат і платежів, доходи майбутніх періодів

 

 

 

 

= 2

Коефіцієнт вимірює частку позикового капіталу в загальній сумі активів компанії.

2.3

коефіцієнт маневреності власного капіталу: власний капітал мінус необоротні активи / власний капітал

 

 

 

 

> 0,1

Характеризує частку власних оборотних засобів, яка знаходиться у формі коштів

 

 

 

Продовження табл. 9.11

2.4

коефіцієнт концентрації позикового капіталу: позиковий капітал / баланс

 

 

 

 

< 0,5

Характеризує частку залучених засобів в загальній сумі активів, тобто допомагає оцінити фінансову стійкість організації, зробити висновок щодо її здатності залучати додатковий капітал

2.5

коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів: довгострокові пасиви / сума довгострокових пасивів плюс власний капітал

 

 

 

 

зростання показника в динаміці - негативна тенденція

Характеризує структуру капіталу

Подпись: 1032.6

коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів: позикові кошти / власний капітал

 

 

 

 

збільшення показника - зниження фінансової стійкості

Показує здатність організації повернути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного капіталу

3

Коефіцієнти ділової активності

Характеризують результативність та ефективність поточної виробничої діяльності

3.1

коефіцієнт загальної оборотності капіталу: виручка від реалізації (робіт, послуг) / баланс

 

 

 

 

зростання показника - сприятлива тенденція

 

-

3.2

коефіцієнт оборотності готової продукції: виручка від реалізації (робіт, послуг) / середня за період величина готової продукції

 

 

 

 

–//–

 

-

 

3.3

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості: виручка від реалізації продукції / середньорічна вартість чистої дебіторської заборгованості

 

 

 

 

зменшення показника - сприятлива тенденція

 

-

 

 

 

     

 

 

Продовження табл. 9.11

3.4

середній строк обороту дебіторської заборгованості: тривалість періоду / на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

 

 

 

 

–//–

-

3.5

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості: собівартість реалізованої продукції / середньорічна вартість кредиторської заборгованості

 

 

 

 

–//–

 

-

3.6

середній строк обороту кредиторської заборгованості: тривалість періоду / коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

 

 

 

 

–//–

 

-

Подпись: 1043.7

коефіцієнт оборотності власних коштів: виручка від реалізації продукції / середньорічна вартість власних засобів

 

 

 

 

зростання показника - сприятлива тенденція

 

-

4

Коефіцієнти прибутковості

Характеризують здатність організації отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління.

4.1

чиста норма прибутку: прибуток після сплати податків / чистий обсяг продаж

 

 

 

 

зростання показника - сприятлива тенденція

Основний показник прибутковості, оскільки характеризує реальну прибутковість організації. Свідчить про вміння управляти організацією так, аби за рахунок отриманого доходу не тільки відшкодувати витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, операційні витрати, витрати за користування залученими коштами, але і мати прибуток достатній аби компенсувати власникам ризик вкладання капіталу в дану організацію

4.2

загальний доход на активи: прибуток після сплати податків / підсумок балансу по активах

 

 

 

 

–//–

 

 

 

Дана таблиця використовується з метою контролю за змінами показників за період, що відповідає строку реалізації бізнес-плану. Будь-який взятий окремо показник балансу, звіту про доходи й видатки або звіту про рух готівки мало про що свідчить. Проте коли ці показники розглядаються у співвідношенні один з одним, з'являється можливість докладніше оцінити результативність реалізації бізнес-плану.

Розрахунки фінансових коефіцієнтів передбачають співставлення двох або більше показників.

Запитання для самоперевірки:

1.      Яку основну інформацію містить організаційний план?

2.      Як розрахувати потребу в персоналі?

3.      Що таке "фінансовий план"? Наведіть приклади фінансових планів.
На яких принципах засновується фінансове планування?

4.      Які є етапи у складанні фінансового плану?

5.      Дайте порівняльну характеристику методам фінансового планування, наведіть приклади їх застосування.

6.      Які структура, показники і сфера застосування балансу доходів і видатків.?

7.      На яких припущеннях ґрунтуються прогнози щодо очікуваних обсягів продажу?

8.      За якими даними розраховують фінансовий план?

9.      За яким принципом розглядають джерела фінансування ?

10.  Що являє собою грошовий потік від поточної господарської (інвестиційної, фінансової) діяльності ?

11.  Що показує чиста поточна приведена вартість (NPV)?

12.  На базі яких даних заповнюють агреговану форму прогнозного балансу?

13.  З якою метою аналізують коефіцієнти фінансових показників?

14.  Які показники ліквідності вам відомі?

15.  Про що свідчать коефіцієнти ділової активності?

16.  Дайте характеристику коефіцієнту фінансової стійкості.


Идеология

1.Идеология как социальный феномен, её сущность. Содержание идеологииСоциально-исторической системой представлений о мире стала идеология как система рационально- логического обоснования поведения людей, их ценностей, норм взаимоотношений, целей и т.д. Идеология как явление во многом сходна с религией и с наукой. От науки она восприняла доказательность и логичность своих постулатов, но, в отличие от науки, идеология призвана давать оценку явлениям действительности (что хорошо, что...

Математические формулы. Шпаргалка для ЕГЭ с математики

Формулы сокращенного умножения

(а+b)2 = a2 + 2ab + b2

(а-b)2 = a2 – 2ab + b2

a2 – b2 = (a-b)(a+b)

a3 – b3 = (a-b)( a2 + ab + b2)

a3 + b3 = (a+b)( a2 – ab + b2)

(a + b)3 = a3 + 3a2b+ 3ab2+ b3

(a – b)3 = a3 – 3a2b+ 3ab2- b3

Свойства степеней

a0 = 1 (a≠0)

am/n = (a≥0, n ε N, m ε N)

a- r = 1/ a r (a>0, r ε Q)

m...

законы диалектики

Основные законы диалектики.

1)Закон единства и борьбы противоположностей.

Этот закон является «ядром» диалектики, т.к. определяет источник развития, отвечает на вопрос, почему оно происходит.

Содержание закона: источник движения и развития мира находится в нем самом, в порождаемых им противоречиях.

Противоречие – это взаимодействие противоположных сторон, свойств и тенденций в составе той или иной системы или между системами. Диалектическое противоречие есть только там, где...

Русский язык и культура речи

перейти к оглавлению

1. ЭЛЕМЕНТЫ И УРОВНИ ЯЗЫКА

Характеризуя язык как систему, необходимо определить, из каких элементов он состоит. В большинстве языков мира выделяются следующие единицы: фонема (звук), морфема, слово, словосочетание и предложение. Единицы языка неоднородны по своему строению: простые (фонемы) и сложные (словосочетания, предложения). При этом более сложные единицы всегда состоят из более простых.

Самая простая единица языка – это фонема, неделимая и сама по себе...